У «СЛАВУТИНЦІ» МРІЮТЬ ПРО СПОРТКОМПЛЕКС
За відродження спорту в містах, а тим паче селах, беруться ентузіасти, які думають на перспективу, щиро вірять у справу, якою займаються, та вміють долати труднощі. Недофінансування спортивної галузі можна розшифрувати я
к крок держави до небажання мати здорову націю.
На жаль, пропаганда спорту сьогодні не проводиться на державному рівні, а ті заходи, які примудряються на місцях здійснювати тренери, як ковток свіжого повітря для спраглих до спорту людей.
За божевільний задум – побудувати сучасний спорткомплекс у Кам’янці – взялася директор школи-інтернат «Славутинка» Олена Козлова. Минулого тижня в навчальному закладі пройшов конкурс на визначення підрядника, який будуватиме споруду. Профінансувати проект має намір Хмельницька обласна рада як засновник школи-інтернату. Про те, як виник задум побудувати спорткомплекс та скільки зусиль було витрачено на цьому шляху розповіла «КлюЧу» ідейний натхненник проекту Олена Козлова.
– Мати спортивну залу мріяло не одне покоління славутинців, – каже Олена Володимирівна. – Шкільні старожили розповідали, що років десь із тридцять тому спортивна зала розміщувалася на другому поверсі навчального корпусу, де сьогодні знаходиться приміщення читальної зали бібліотеки. Абсолютно незрозумілий вибір: другий поверх, перекриття із дерев’яних балок, які досить рухливі та реагують на найменший поштовх. А що вже казати про стрибки всього класу на уроці фізкультури? Дивно, що тоді стеля витримала.
Узагалі, приміщення, в якому розташована школа-інтернат «Славутинка», унікальне своєю вишуканою ліпниною і має досить цікаву та самобутню історію, але кого в той час це цікавило? У радянські роки, щоб закріпити канати та інший спортивні знаряддя вздовж стелі через усю кімнату проклали металеву рейку. Ось так упродовж останніх десятиліть школа жила без спортивної зали! Восени та навесні уроки фізкультури проходили на вуличному спортивному майданчику, а взимку… Та скільки там тієї зими?
– Ви прийшли на посаду директора в 2009 році й за якийсь час взялися за облаштування хоч невеличкої, але спортивної зали, для цього пожертвувавши директорським кабінетом. Не важко було починати все з нуля?
– Дивитися, як діти ростуть, не маючи умов для спортивного розвитку, це вже занадто! Отож, питанням №1 для нас було переоблаштування в залу бодай-якогось придатного та достатньо великого приміщення для проведення уроків фізкультури. Вихід із ситуації швидко знайшли. Кабінет директора був для мене завеликим і некомфортним, я там не сиділа жодного дня. Він був ідеальним для розміщення там невеликого класу. А на першому поверсі біля самісінького входу та ще й майже біля туалету була кімната 2-го класу – 55-метрів для 12 учнів. Завелика та прохолодна як для навчання малюків. За один день другокласники переїхали в директорський кабінет, залишивши свій клас для переоблаштування в гімнастичну залу. І на це все не було витрачено жодної копійки державних грошей. Швидкість та якість робіт команди небайдужих до школи людей,які зголосились допомогти з ремонтом, вражала.
До речі, Володимир Котик пізніше неодноразово допомагав «Славутинці». Вчасною була порада та допомога президента міської федерації тхеквондо ВТФ, керівника СК «Чайка» Сергія Чайки. Сергій Володимирович порадив придбати професійні татамі для облаштування підлоги – зручної, яскравої та нетравматичної.
– Охочих допомогти, дякувати Богу, у Вас вистачає.
– Ви правильно підмітили. Доля подарувала нам зустріч із благодійниками БФ «МіСт» ім.М.Савенка – Дмитром Савенком та Сергієм Ісаєнком. Згодом познайомилися із дворазовою чемпіонкою світу з боксу Аліною Шатерніковою. І невеличка гімнастична зала поповнилася спортивним обладнанням вартістю майже 40 тис. грн. Ми мали стінки, канати, гирі та штанги, різноманітне боксерське спорядження. А ще Аліна запропонувала організувати на базі школи та утримувати секцію з боксу для вихованців «Славутинки». Ми і зраділи, і був певний острах, все ж таки бокс, але запросили тренера ДЮСШ Олега Люлька. Секція з боксу в школі діє вже три роки. Маємо результати, якими можна пишатися. Восени 2015 року наша десятикласниця Сабіна Новосад стала чемпіонкою України з боксу серед юніорів. На перспективу працюють й інші вихованці – Іоанн Огойко, Галина Огойко, брати Шимки, Дмитро Ткачук.
– Поки будівництво спорткомплексу залишається мрією, втілення якої неможливе без фінансування, «Ставутинка» не сидить склавши руки. Розкажіть, як Ви отримали спортивний майданчик під відкритим небом від братів Кличків?
– У травні 2015-го батько нашого першокласника Максима Вьюнова прийшов із пропозицією долучитися до участі в конкурсі від благодійного фонду братів Кличків «Клич друзів – граймо
разом». Часу до завершення конкурсу 
залишалосья зовсім мало – 10 днів із можливих двох місяців. Але ми ризикнули, й не просто цікаво розповіли про свою мрію мати сучасний спортивний майданчик, але й покликали на допомогу всіх друзів «Славутинки», всіх своїх друзів, усіх, хто іноді заходить на сторінку нашої школи в соціальній мережі «Фейсбук». Інтернет – велика сила, особливо, коли в тебе там справжні, а не віртуальні друзі. Усі активно голосували за нашу мрію, вірили в нас. Як результат, наша школа стала єдиною у Хмельницькій області та однією із 20-ти в Україні яка перемогла й отримала в подарунок сучасний спортивний майданчик просто неба.
– Олено Володимирівно, сьогодні в школі є гімнастична зала, сучасний майданчик просто неба, але на досягнутому Ви не збираєтеся зупинятися. Чому?
– Ми не живемо сьогоднішнім днем, завжди працюємо на перспективу. Ми зуміли довести обласному керівництву нагальну необхідність побудови спортивної зали, адже лише за останніх два роки кількість учнів зросла майже вдвічі. І навіть дуже класна гімнастична зала була би замалою для великих учнівських класів. А головне, ми маємо велику територію, на якій можемо розташувати не одну спортивну залу.
Хмельницька обласна рада, яка є засновником та власником школи, незважаючи на досить важкі для країни часи, все ж знайшла кошти, і в 2014 році заклад отримав 300 тис. грн на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво спорткомплексу з котельнею. У 2015 році було проведено експертизу ПКД і, власне, розпочато процедуру 
торгів із держзакупівель, адже вартість будівництва сягала 27 млн. грн.
Проектно-кошторисну документацію виготовила відома в місті проектна організація ПП «ПРОЕКТ-МЕНАС» (Віталій Мідзяновський) та архітектор Анатолій Ткачук.
– Розкажіть про проект: яким буде сучасний спорткомплекс?
– Проект передбачає будівництво не лише приміщень для занять спортом та уроків фізичної культури, але й інших приміщень для потреб закладу. Також планується будівництво власної потужної котельні, що забезпечуватиме теплом та гарячої водою як спорткомплекс, так і решту будівель школи (навчальний корпус, гуртожиток, їдальню).
Загалом це буде надсучасний спортивний комплекс, аналогів якому немає в Кам’янці. Триповерхова будівля з ліфтом матиме не лише спортивну залу, але й інші зали для тренувань, масажні та медичні кабінети, два басейни (дитячий і дорослий), танцювальну залу. У цоколі будівлі розташуються пральний комбінат для потреб закладу, столярні майстерні, інші допоміжні приміщення.
І, зрозуміло, що в такому потужному спорткомплексі тренуватимуться не лише вихованці «Славутинки». Думаю, заняття спортом будуть до душі нашим найближчим сусідам – учням військового ліцею, вихованцям шкіл міста. Мабуть, найбільше цьому зрадіють жителі Руських фільварок.
А ще ми маємо надію, що спорткомплекс, цілком спроможний приймати спортивні змагання всіх рівнів, приверне увагу до нашого старовинного міста, а, отже, сприятиме його розвитку та процвітанню. Сьогодні пропозиції на тендер надійшли від двох будівельних компаній. Сподіваємося, що будівельна фірма, яка надала найкращу пропозицію, зуміє реалізувати наші мрії та незабаром «Славутинка» стане відомою не лише своєю надзвичайною історією та вишуканою старовинною архітектурою, але й спортивними досягненнями вихованців. Мрії збуваються, ми це точно знаємо!
Відеопрезентація проекту спорткомплексу “Славутинки